- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- «Два фургони» Марини Левицької. Як завжди в лондонської майстрині — дотепне, тонке, уїдливе інтелектуальне чтиво.

«Сліпота» Жозе Сарамаго – психологічний віртуальний хірургічний розтин сучасної людської душі.

«Любаска мого чоловіка» Надії Ковалик – майстерна жіноча проза, в якій йдеться про дуже прості, всім відомі речі, де героїні часом дратують своєю невибагливістю, певною містечковістю, написано тягуче, психологізм затягує і відірватися неможливо.

«Лягайте! Суд іде!» Володимира Яворівського. Новий роман про наболіле. Корисно прочитати, коли навколо все спить.

«Діалог через океан» Віталія Абліцова – цікава публіцистика про непрості стосунки Ю. Шевельова і О. Гончара. Конструктивно, доброзичливо, порядно (що в публіцистиці дуже важливо)

«Тарас Шевченко. Життя і творчість» Івана Дзюби. Глибинний наскрізний погляд на постать Тараса Шевченка. Оригінальна інтерпретація його творів. Цікаво. Небанально. Корисно. Найголовніша думка книги: думати, що ми знаємо Шевченка — це — ілюзія. Він — невичерпний, незупинний, нескінченний.

Оповідання Надії Гуменюк в «Березолі». Назву не пам’ятаю. – Містика. Метафізика. Відьмацтво. Тонкий психологізм.

Книгу віршів Леоніда Талалая «Безпритульна течія». – Негучно, влучно, боляче – про муки неприкаяної душі.

- Як обираєте книжки для читання?

- Спорадично, спонтанно, безсистемно. Щодня, хоч трішечки читаю найкраще з того, що потрапляє до рук і на очі. А це насамперед твори колег-письменників, подаровані ними самими, чи надруковані в часописах. Дуже корисно читати авторів, які провокують тебе тут же сісти і писати самому. Але таких небагато.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Літературу, яка не руйнує психіку, а гармонізує стосунки читача зі світом, з людьми, з природою. У майстерних авторів це зроблено тонко, ненав’язливо. Як вислід — ти читаєш і в тебе підвищується тонус рівно настільки, щоб забути про загальну, вселенську, всеохопну безглуздість життя. А це немало. Це – головне.